Справа No 132/1006/19 провадження No 61-1602св20.

Умови договору є несправедливими та непропорційно великі відсотки.

Постанова ВС від 07 жовтня 2020 року.

 

Короткий зміст позовних вимог. 

У березні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Веллфін» (далі – ТОВ «Веллфін», товариство) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

Позовна заява мотивована тим, що 27 лютого 2016 року між товариством та ОСОБА_1 укладений договір позики No 16462 в електронній формі, відповідно до пункту 1.1 якого позикодавець надав позичальникові грошові кошти в сумі 3 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язався повернути позику та сплатити проценти закористування кредитом.
ТОВ «Веллфін» просило стягнути із ОСОБА_1 на його користь 123090,00 грн заборгованості за договором позики.

03 травня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ «Веллфін» про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики в частині нарахування відсотків.

Позовна заява мотивована тим, згідно з графіком розрахунку, доданим до договору позики, поверненню підлягає 3 000,00 грн позики та 1 620,00 грн процентів, що разом становить 4620,00 грн.

Рішенням Калинівського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2019 року позов ТОВ «Веллфін» задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Веллфін» заборгованість за договором позики від 27 лютого 2016 року No 16432 у розмірі 4620,00 грн.

В іншій частині заявлених вимог відмовлено у зв`язку з їх безпідставністю.
Зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «Веллфін» про захист прав споживачів та визнання недійсним договору позики у частині нарахування відсотків задоволено.

Визнано договір позики від 27 лютого 2016 року No 16432, укладений між ТОВ «Веллфін» та ОСОБА_1 , в частині нарахування відсотків, що визначено у пункті 1.5 договору, недійсним.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року апеляційну скаргу ТОВ «Веллфін» залишено без задоволення, а рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2019 року без змін.

 

Позиція Верховного Суду.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права.
Позичальник підтверджує, що до укладення цього договору позичальник отримав від позикодавця інформацію, що визначена в частині другій статті 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та в частині другій статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Позичальник повідомлений про свої права згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Інформація надана позикодавцем з дотриманням вимог законодавства про захист прав споживачів та забезпечує правильне розуміння позичальником суті фінансової послуги без нав`язування її придбання (пункт 7.5 договору позики).

Правильним є висновок суду першої інстанції, з яким погодився і апеляційний суд про те, що зустрічний позов ОСОБА_1 про визнання пункту 1.5 спірного договору позики недійсним підлягає задоволенню, оскільки визначений ТОВ «Веллфін» розмір процентів є непропорційно великою сумою компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості кредиту), не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають, а направлені виключно на переоцінку доказів що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Рішення Калинівського районного суду Вінницької області від 10 вересня 2019 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 10 грудня 2019 року залишено без змін.

Повний текст судового рішення за посиланням:
https://reyestr.court.gov.ua/Review/92120337

інші випадки з практики
Яка у вас реакція?
0Вподобати