Коротко про справу

Державного реєстратора речових прав було звинувачено у вчиненні дій та прийняті рішення в умовах реального конфлікту інтересів, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.172-7 КУпАП

Результат:
Провадження по справі відносно Клієнта закрито.

Справа №392/939/17

Постановою районного суду Клієнта визнано винним у тому, що перебуваючи на посаді державного реєстратора прав на нерухоме майно відділу державної реєстрації виконавчого комітету міської ради, він вчинив дії та прийняв рішення в умовах реального конфлікту інтересів, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч.2 ст.172-7 КУпАП.

В апеляційній інстанції Клієнтом було надано наступні пояснення.

Прийом громадян та ведення реєстраційних дій здійснювався відповідно до порядку про державну реєстрацію інших речових прав: мало місце звернення працівника банку з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у вигляді припинення іпотеки та припинення обтяжень у вигляді заборони відчуження на житловий будинок у зв’язку з повним погашенням заборгованості боржником.

Клієнт перевірив відомості про особу заявника та боржника, вніс відомості до державного реєстру та сформував картку «Прийом».

При цьому Клієнтом було виявлено, що особа боржника – його близький родич, про що ним було повідомлено безпосереднього керівника.

Керівником було надано дозвіл в усній формі здійснити реєстрацію в інтересах заявника.

Умислу на вчинення адміністративного правопорушення Клієнт не мав і не міг мати, бо боржником була повністю погашена заборгованість банку.

При цьому Клієнт заперечує наявність в діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП. Позиція Клієнта підтверджувалась показами свідків.

Апеляційний суд визначив, що будь-яких інших доказів порушення Клієнтом адміністративного корупційного законодавства обвинуваченням не надано.

Склад адміністративного правопорушення, передбачений ст.172-7 КУпАП являється умисним діянням та має місце при наявності прямого умислу правопорушника на вчинення ним протиправних дій.

В суді першої та апеляційної інстанцій матеріалами справи не доведено наявності умислу Клієнта на вчинення вищевказаного адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, суддею районного суду було передчасно прийнято рішення щодо визнання Клієнта винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.172-7 КУпАП, у зв’язку з чим постанова районного суду була скасована із закриттям провадження стосовно Клієнта.

інші випадки з практики
Яка у вас реакція?
0Вподобати