Коротко про справу

Клієнт звернувся до суду з позовом до підприємства про відшкодування моральної шкоди, заподіяної наслідками хвороб, які виникли у зв’язку з умовами виробництва.

Результат:

Рішенням апеляційного суду від 12.01.2017 року було стягнуто 12000 грн моральної шкоди.

Справа №392/928/16-ц

Клієнт перебував 15 років і 7 місяців у трудових відносинах з відповідачами. Під дією шкідливих факторів трудового процесу у нього виникли захворювання, які ДУ «Інститут медицини праці ГПМН України» визнано професійними.

01 лютого 2015 року висновком Бюро Кіровоградської обласної МСЕК йому встановлено 30% втрати працездатності, а в подальшому 18 травня 2016 року встановлено 45% втрати працездатності.

Через професійні захворювання і втрату працездатності він переживає моральні страждання.

Відшкодування власником або уповноваженим ним органом працівникові моральної шкоди у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя передбачено ст. 237-1 КЗпП України.

Пленум Верховного Суду України у п.13 постанови від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної – немайнової шкоди» із змінами, звернув увагу судів та роз’яснив, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема виконання робіт у небезпечних для життя і здоров’я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв’язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов’язок по відшкодування моральної – немайнової шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом, залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено право працівника на відшкодування моральної шкоди в обраний ним спосіб, зокрема, шляхом повернення вартісного – грошового еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру і обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.

Відповідно до положень ч.3 ст.23 ЦК України та ст.237-1 КЗпП України колегія суддів враховує наведені позивачем конкретні обставини, що свідчать про його моральні страждання, їх глибину та тривалість, значне погіршення стану здоров’я, тяжкість і істотність вимушених змін у житті після встановлення йому ІІІ групи інвалідності та втрати 45 % працездатності внаслідок професійного захворювання, яке виникло через роботу протягом тривалого часу в особливо важких та шкідливих умовах праці, характер порушення прав позивача.

За таких обставин та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди, положень ст. 3 Конституції України, згідно якої найвищою соціальною цінністю України є людина, її життя і здоров’я, судом було стягнуто 12 000 грн. у відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.

інші випадки з практики