Коротко про справу
Клієнт звернувся до суду з позовною заявою до Банку про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Треті особи: приватний нотаріус, відділ державної виконавчої служби.
Позивач вважав, що нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис при наявності судового рішення по тому ж кредитному договору, оскільки це буде подвійне стягнення.
Крім того, зазначив, що Банком було подано нотаріусу документи для вчинення ним нотаріального напису з порушенням строку з дня виникнення права вимоги за генеральною угодою.
Рішенням районного суду в задоволенні позову відмовлено.
За апеляційною скаргою Клієнта судом було прийнято наступне рішення.
Результат:
Рішення районного суду було скасовано, апеляційну скаргу задоволено. Визнано виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом таким, що не підлягає виконанню. Стягнуто з Банку на користь Клієнта понесені судові витрати.
Справа №392/1728/17
Виконавчий напис здійснюється нотаріусом на підставі ст.ст.87,88 ЗУ «Про нотаріат» за умови подання стягувачем пакету документів, що підтверджують безспірну заборгованість.
Проте сам факт подання такого пакету документів, ще не означає автоматично безспірність заборгованості, якщо боржник оскаржує виконавчий напис у суді.
З матеріалів справи вбачається: ще до вчинення виконавчого напису було ухвалено судове рішення, відповідно до якого стягнуто з боржника суму боргу за кредитним договором.
Таким чином, на момент вчинення виконавчого напису безспірної заборгованості між сторонами спору вже не існувало, хоча поданий стягувачем пакет документів формально відповідав вимогам ЗУ «Про нотаріат».
З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна.
Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача – повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині, з якими той звернувся до нотаріуса для вчинення виконавчого напису.
Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості.
Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Крім того, суд першої інстанції не звернув увагу, що виконавчий напис здійснений з порушенням строків вчинення виконавчого напису у розумі ст.88 Закону України «Про нотаріат» відповідно до якої нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.
інші випадки з практики
