Оскарження постанови приватного виконавця про відкриття виконавчого провадження.

Обставини справи:

Приватний виконавець протиправно відкрила виконавче провадження не за місцем реєстрації позивача та/або його проживання, а у виконавчому окрузі міста Києва, де позивач не проживає та не має майна.

Позивач наголошує на тому, що у постанові про відкриття виконавчого провадження відсутні будь-які дані та посилання про наявність у позивача іншого майна, місцезнаходження якого підпадає під виконавчий округ приватного виконавця.

12.08.2021 до суду від приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Овсієнко Алли Вікторівни надійшов відзив на позовну заяву (з матеріалами виконавчого провадження), в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав на те, що виконавчим округом приватного виконавця Овсієнко Алли Вікторівни є місто Київ, при цьому, виконавче провадження було відкрито правомірно, оскільки виконавчий напис було пред`явлено за місцезнаходженням майна боржника, а саме, грошових коштів, що знаходилися на рахунку в банку.

Частинами першої, другої статті 25 Закону No 1403-VIIІ, визначено, що виконавчим округом є територія Автономної Республіки Крим, області, міста Києва чи Севастополя.

Приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України “Про виконавче провадження” знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відповідно до норм статті 24 Закону No 1404-VIII, приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника – фізичної особи, за місцезнаходженням боржника – юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Для проведення перевірки інформації про наявність боржника чи його майна або про місце роботи в іншому виконавчому окрузі приватний виконавець має право вчиняти такі дії самостійно або залучати іншого приватного виконавця на підставі договору про уповноваження на вчинення окремих виконавчих дій, типова форма якого затверджується Міністерством юстиції України.

Згідно частини п`ятої, третьої, сьомої статті 26 Закону No 1404-VIII, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Судом встановлено, що виконавчим округом приватного виконавця Овсієнко Алли Вікторівни є місто Київ.

У випадку пред`явлення виконавчого документа не за місцем проживання або місцем перебування боржника (фізичної особи), а за місцезнаходженням майна боржника, на стягувача покладено обов`язок надати документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Суд зазначає, що наявність будь-якого майна у позивача (боржника) у м. Києві (в межах виконавчого округу відповідача), не встановлено.

Як вже зазначалось, в розумінні глави 13 Цивільного кодексу України, враховуючи положення статті 24 Закону No1404-VIII, майном є саме грошові кошти, а не банківські рахунки.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29 січня 2021 року у справі No 160/12729/19.

Суд звертає увагу на те, що стягувачем при поданні заяви про примусове виконання рішення, не було зазначено та не надано доказів, які б підтверджували, що боржник, дійсно, має власні грошові кошти (майно) на зазначеному вище рахунку, а відповідачем при прийнятті виконавчого документа до виконання, це не перевірено та не встановлено.

Слід наголосити на тому, що саме кошти боржника, які знаходяться на рахунку є майном, а не сам рахунок, відкритий боржником у банківській установі.