Справа про визнання недійсним попередній договір купівлі-продажу

В електронній мережі Інтернет Клієнт знайшов оголошення про продаж бувшої у використанні сільськогосподарської техніки, а саме трактора.

Клієнт зателефонував і домовився про купівлю трактора. Через кілька днів Клієнт прибув до ТОВ…, поспілкувався з менеджером ТОВ… з продажу і підписав перелік документів про купівлю-продаж.

Прибувши додому і детально ознайомившись з усіма документами, Клієнт виявив, що в них вказано об’єктом купівлі-продажу інший, ніж було домовлено, трактор і більшої вартості, з незрозумілою системою погашення платежів за договором купівлі-продажу, а головне, що об’єкт купівлі продажу не є власністю продавця, а перебуває у власності третіх осіб.

Клієнтом було подано позов про захист прав споживачів шляхом визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу транспортного засобу.

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» в діючій на той час редакції містить самостійні підстави визнання угоди чи її умов недійсною.

Так, за змістом частини п’ятої цієї норми у разі визнання несправедливим окремого положення договору, включаючи ціну договору, може бути визнано недійсним або змінено таке положення, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому, згідно до частини шостої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону.

Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи цю норму, можна зробити висновок, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак:

1. Умови договору порушують принцип добросовісності  згідно до пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України;
2. Умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов’язків сторін;
3. Умови договору завдають шкоди споживачеві.
4. Не зазначено конкретних точних характеристик та індивідуальних ознак транспортного засобу, що продається – державного реєстраційного номера транспортного засобу, номера двигуна, номера кузова та ін п. 1.2. ;
5. Нечіткі та незрозумілі умови укладення остаточного договору купівлі-продажу та передачі майна за Договором, а саме ч.2 п.1.5.: «Сторони зобов’язуються укласти Основний договір 22.11.2017, за умови повного виконання п.2.1 цього Договору. Якщо на зазначену дату Майно не буде придбано Продавцем з метою його відчуження Покупцеві, то Сторони визначили, що Основний договір буде укладено на 5 день після придбання Покупцем Майна, про що останній зобов’язується повідомити покупця у письмовому вигляді із зазначенням конкретної календарної дати, часу і місця укладення Основного договору,  у такому випадку кінцевим терміном укладення Основного договору сторони визначили 31.12.2019;
6. Нечіткі та незрозумілі умови передачі Майна за Договором, а саме: «Майно передається Продавцю з моменту сплати повної вартості Майна, зазначеної в цьому Договорі, після укладення основного договору, якщо сторони не домовляться про інше після укладення Основного договору.» 

Відповідно до статті 22 закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної – немайнової шкоди. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов’язані з порушенням їх прав.