Згідно положень пункту 2 частини 4 статті 26 частини закону України «Про військовий обов’язок та військову службу» військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації під час дії воєнного стану, звільняються з військової служби на наступних підставах:

а) за віком – у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі. Нагадаю, що граничним віком для військовослужбовців, які проходять військову службу під час особливого періоду, з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, молодшого та старшого офіцерського складу це 60 років.

б) за станом здоров’я – на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку або про непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців;

в) у зв’язку з набранням законної сили обвинувальним вироком суду, яким призначено покарання у виді позбавлення волі, обмеження волі або позбавлення військового звання;

Якщо вам складно прийняти рішення і потрібна он-лайн допомога адвоката, телефонуйте:

Також окремим пунктом «г» цієї статті передбачено право на звільнення з військової служби за сімейними обставинами або інші поважні причини. Такими підставами є:

    • у зв’язку з вихованням дитини з інвалідністю віком до 18 років.

    •  у зв’язку з вихованням дитини, хворої на тяжкі перинатальні ураження нервової системи, тяжкі вроджені вади розвитку, рідкісні орфанні захворювання, онкологічні, онкогематологічні захворювання, дитячий церебральний параліч, тяжкі психічні розлади, цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), гострі або хронічні захворювання нирок IV ступеня, дитини, яка отримала тяжку травму, потребує трансплантації органа, потребує паліативної допомоги, що підтверджується документом, виданим лікарсько-консультативною комісією закладу охорони здоров’я в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері охорони здоров’я, але якій не встановлено інвалідність;

Звертаю увагу, що Законом не передбачено, що виховання повинно відбуватись лише особисто військовим. Тобто достатньо факту встановлення дитині військового інвалідності або наявності вище перелічених захворювань.
Підемо далі:

    •  у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я;

    • у зв’язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи;

    • у зв’язку з необхідністю здійснення опіки над особою з інвалідністю, визнаною судом недієздатною;

    • у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю I групи


Також звертаю увагу, що в цих випадках не передбачено обов’язку доводити відсутність інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд.
Підемо далі:

    • у зв’язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю II групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров’я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд;

    • військовослужбовці-жінки – у зв’язку з вагітністю;

    • військовослужбовці-жінки, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку;

    • один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років;

    • військовослужбовці, які самостійно виховують дитину (дітей) віком до 18 років;

    • перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років;

    • якщо їхні близькі родичі (чоловік, дружина, син, донька, батько, мати, дід, баба або рідний (повнорідний, неповнорідний) брат чи сестра) загинули або пропали безвісти під час здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також під час забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України під час дії воєнного стану.

Слід зазначити, що звільнення мобілізованих військових за сімейними обставинами відбувається тільки, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу.

Якщо вам складно прийняти рішення і потрібна консультація юриста: