Дитина під час будь-яких сімейних конфліктів є

найбільш вразливою стороною,

оскільки на її долю випадає найбільше страждань та втрат.

Судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не просто спірні питання між батьками та іншими особами, а визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.

Під час розгляду спорів про визначення місця проживання дитини судом має бути всебічно вивчено обставини сімейних взаємовідносин, які стосуються дитини: особливості психологічного, фізичного та соціального виховання, матеріального та соціально-побутового забезпечення, родинні зв’язки з іншими членами сім’ї та ін.

Якщо вам складно прийняти рішення і потрібна он-лайн допомога адвоката, телефонуйте:

Верховний Суд досліджував це питання постанова Верховного Суду від 28.09.2021 року у справі №308/1867/19 провадження №61- 9500св21.

Обставини справи: у лютому 2019 року позивач звернувся до суду з позовом про визначення місця проживання дитини.

Позов мотивований тим, що він з відповідачкою перебував у шлюбі з 14 лютого 2015 року, наразі проживає окремо, сім’я фактично розпалася.

У шлюбі в них народився син, який зареєстрований та проживає разом з ним.Він, як батько, доглядає і піклується про сина, водить у дитячий садок, займається його вихованням та розвитком.

Окрім того зазначає, що офіційно працевлаштований, має стабільний дохід, належні умови проживання, спиртними напоями не зловживає, не палить, на обліках у психіатра чи нарколога не стоїть.

Натомість відповідач на даний час працевлаштована та проживає за кордоном в Словацькій Республіці, основну увагу приділяє роботі, фактично часу на догляд та виховання сина у неї немає.

Мешкає в орендованій квартирі, яка не облаштована у повному обсязі всім необхідним для розвитку дитини, не може забезпечувати умови для нормального розвитку та навчання дитини.

З огляду на наведене, вважає, що в інтересах сина буде кращим проживати з батьком, а не з матір’ю.

Матір дитини звернулась до суду із зустрічним позовом, обґрунтовуючи його тим, що батько навряд чи зможе виконувати свої обов’язки по вихованню і догляду за сином, забезпечення його всім необхідним, оскільки його заробітна плата складає 3720,00 грн на місяць, він має обов’язок по сплаті аліментів на утримання дитини від попереднього шлюбу, зайнятий на роботі, окрім того, разом з ним у помешканні проживають батьки та сестра.

З урахуванням віку дитини, біологічний зв’язок з матір’ю, наявністю матеріального забезпечення, вважає, що найкращим в інтересах дитини буде залишити проживати сина з мамою.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій: рішенням місцевого суду, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов первісного позивача задоволено.

Визначено місце проживання малолітньої дитини з батьком.Відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

Позиція Верховного Суду та нормативно-правове регулювання: якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує.

При винесенні рішення про відібрання дитини від батьків може постати необхідність врахування цілої низки чинників.
Можливо, потрібно буде з’ясувати, наприклад, чи зазнаватиме дитина якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження, чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки, або визначити, чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров’я.

З іншого боку, сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків.

Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз’єднання сім’ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням SAVINY v. UKRAINE, № 39948/06, § 50, ЄСПЛ, від 18.12.2008.

Застосувавши практику Європейского суду з прав людини, надавши оцінку установленим обставинам справи крізь призму врахування найкращих інтересів, які переважають над інтересами батьків, взявши до уваги вік дитини, висновок органу опіки та піклування Ужгородського міськвиконкому, встановивши, що дитина протягом тривалого часу проживає з батьком і саме з цим місцем пов’язується її зв’язок з сім’єю, для забезпечення інтересів дитини саме визначення місця проживання дитини із батьком відповідатиме її інтересам та врахувавши, що мати просить визначити місце проживання дитини разом з нею у будинку її батьків, в якому вона буває лише періодично, оскільки тривалий час працює і проживає на території Словацької Республіки та за таких обставин дитина буде позбавлена значною мірою як батьківської так і материнської уваги та виховання, суди зробили обґрунтований висновок про задоволення первісного позову щодо визначення місця проживання дитини із батьком.

У разі зміни обставин у відносинах сторін спору та які встановлені судами на час розгляду цієї справи, визначене у цій справі місце проживання дітей може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку.

Верховний Суд вирішив касаційну скаргу залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій – без змін.

Якщо вам складно прийняти рішення і потрібна консультація юриста:
Яка у вас реакція?
14Вподобати