Факт перебування осіб у приміщенні, яке належить позивачу, сам по собі не свідчить про існування трудових відносин між ними та не підтверджує фактичного допущення зазначених осіб до роботи.
Верховний Суд розглянув справу № 824/203/19-а, в якій досліджував питання оскаржування припису та постанова винесених під час інспекційного відвідування органами Держпраці.
По цій справі позивач просив визнати протиправним та скасувати припис про усунення виявлених порушень, винесений Управлінням Держпраці у Чернівецькій області відносно ТОВ «С», визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу уповноваженими особами, винесену Управлінням Держпраці у Чернівецькій області відносно ТОВ «С».
Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, позов задоволено.
Якщо вам складно прийняти рішення і потрібна он-лайн допомога адвоката, телефонуйте:
Висновок Верховного Суду Відповідач наголошує, що в ході інспекційного відвідування встановлено допуск ТОВ «С» певних осіб до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне страхування про прийняття працівника на роботу.
Розглядаючи справу, ВС наголосив, що працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
За приписами статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути:
- Безстроковим, що укладається на невизначений строк;
- На визначений строк, встановлений за погодженням сторін;
- Таким, що укладається на час виконання певної роботи.
Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем виключно на підставі присутності зазначених осіб у приміщенні, яке належить позивачу, зафіксованої на фото- та відеозаписі у день проведення інспекційного відвідування, зроблено висновки про існування між позивачем та даними особами трудових відносин, без укладення трудового договору.
З дослідженого відеозапису інспекційного відвідування судами встановлено, що на ньому міститься тільки фото- та відеозаписи, під час яких працівники управління Держпраці та Управління СБ України в Чернівецькій області з`ясовують причину знаходження осіб у приміщенні товариства, тобто відео містить запис, що свідчить про проведення інспекційного відвідування, а також запис, на якому відображено обстеження приміщення та знаходження в ньому окремих осіб, особи яких не було встановлено під час запису, біля комп`ютерної техніки.
На підставі відеозапису судами також встановлено, що під час опитування таких осіб останні не підтвердили факт їхнього перебування в трудових відносинах з позивачем, виконання ними роботи та отримання за це заробітної плати.
Також, оцінивши письмові пояснення осіб, які були присутні у день проведення інспекційного відвідування, суди наголосили, що певні особи, керуючись статтею 63 Конституції України, не бажали пояснювати свою присутність у товаристві, інші вказували, що не працюють у позивача або приходили до позивача у приватній справі, окремі особи зазначали, що проходили співбесіду з метою подальшого працевлаштування у ТОВ «С».
З урахуванням зазначених доказів суди дійшли висновку, що перебування останніх осіб у приміщенні, яке належить позивачу, не свідчить про існування трудових відносин між ними та не підтверджує фактичного допущення зазначених осіб до роботи.
Також суди звернули увагу, що матеріали, зафіксовані засобами фото- та відеотехніки, не містять відомостей, які могли б ідентифікувати цих осіб, у тому числі паспортних даних, ідентифікаційного коду тощо, у зв`язку із чим не можуть бути визнані належним доказом виявленого правопорушення.
Висновок: Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.