Тимчасовий виїзд за кордон неповнолітніх дітей ч.2

Статтею 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України» передбачено, що неповнолітні громадяни України виїжджають з України за наявності паспорта громадянина України для виїзду за кордон, дипломатичного паспорта чи службового паспорта.

Виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків, здійснюється за нотаріально посвідченою згодою іншого з батьків.

Як бути, коли один із батьків, з ким проживає дитина, вирішили тимчасово виїхати за кордон України на строк більше одного місяця з метою лікування, навчання, участі дитини в дитячих змаганнях, фестивалях, наукових виставках, учнівських олімпіадах та конкурсах, екологічних, технічних, мистецьких, туристичних, дослідницьких, спортивних заходах, оздоровлення та відпочинку дитини за кордоном, у тому числі у складі організованої групи дітей, а іншим із батьків, безпідставно не надається нотаріально посвідчена згода на виїзд і є заборгованісь по аліментах.

Відповідно до п. 4 “Правил перетинання державного кордону громадянами України”, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.95 № 57, у такому випадку виїзд дитини, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків на підставі одного із таких документів:

• рішення суду про позбавлення батьківських прав другого з батьків;
  
  
• рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім;
  
  
• рішення суду про визнання другого з батьків недієздатним;
  
  
• рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків;
  
  
• довідки про наявність заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем.

 Для того щоб перетнути кордон лише на підставі довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці, виданої органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, необхідно рішенням суду або органу опіки та піклування про визначення чи підтвердження місця проживання дитини з одним із батьків, який має намір виїзду з дитиною.

Під час перетину державного кордону пред’являються оригінали зазначених документів або їх копії, засвідчені нотаріально чи органом, який їх видав, тобто довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів за відповідний період та рішення суду або органу опіки та піклування про визначення чи підтвердження місця проживання дитини з одним із батьків.

Необхідно звернути увагу, що відповідно до пункту 721 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, один з батьків може звернутися до служби у справах дітей з метою отримання висновку про підтвердження місця проживання дитини саме для її тимчасового виїзду за межі України.

Однак, рішення/розпорядження районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті, у разі утворення, ради, сільської, селищної ради об’єднаної територіальної громади про затвердження такого висновку діє протягом одного року з дня набрання ним законної сили, на відміну від рішення суду або органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини, що приймається з урахуванням статті 161 Сімейного кодексу України.

Висновок:

Рішення суду про позбавлення батьківських прав можна «замінити» іншими рішенням суду це може бути рішення суду про визнання другого з батьків безвісно відсутнім або рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків чи довідкою про наявність заборгованості із сплати аліментів.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки, як для батька чи матері, так і для дитини як передбачено ст. 166 Сімейного кодексу України.

Це, з одного боку, засіб захисту прав дитини, а з другого – крайній захід впливу на батька або матір, які злісно не виконують свої батьківські права та обов’язки, своєю поведінкою порушують права та інтереси дитини та того з батьків, хто проживає з дитиною.

Треба пам’ятати, що під час розгляду в суді справи про позбавлення батьківських прав, буде достатнім факт заперечення проти позову відповідачем або подання відповідачем апеляційної скарги на судове рішення, це вже буде свідчити про його інтерес до дитини і Вам у задоволенні позову можуть відмовити.