Домашнє насильство є поширеною формою насильства, яка зачіпає в основному жінок, однак стосується і чоловіків, дітей і літніх людей також.

З метою недопущення у майбутньому переслідування кривдником та попередження нанесення тілесних ушкоджень, вчинення моральних страждань, а також обмеження негативного впливу на дитину, доцільно в окремих випадках тимчасово обмежити права кривдника по відношенню до потерпілих.

Одним із таких заходів є прийняття судом обмежувального припису стосовно кривдника.

Як приклад, суд може заборонити кривднику наближатись на відстань менш ніж 200 метрів до житлового будинку потерпілого, заборонити кривднику наближатись до місця його чи її роботи, заборони кривднику наближатись до дитини на відстань менш ніж 200 метрів, незалежно від місця перебування дитини.

Якщо вам складно прийняти рішення і потрібна он-лайн допомога адвоката, телефонуйте:

Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, одним із яких є заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання чи перебування, навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою.

Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суд має встановити, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.

Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.

Із заявою про видачу обмежувального припису слід звертатися до місцевого загального суду за місцем проживання або перебування постраждалої особи.

У заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено:

  • найменування суду, до якого подається заява;

  •  ім’я – прізвище, ім’я та по батькові заявника та заінтересованої особи, їх місце проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв’язку;

  •  ім’я – прізвище, ім’я та по батькові дитини або недієздатної особи, в інтересах якої подається заява, місце її проживання чи перебування, поштовий індекс, відомі номери засобів зв’язку;

  •  обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують.

Наприклад: після припинення фактичних шлюбних відносин протягом тривалого періоду часу кривдник переслідує свою колишню дружину або чоловіка біля місця її чи його проживання і роботи, вчиняє на особу психологічний тиск, застосовує фізичне насильство, про що можуть свідчити відеозаписи, покази свідків, висновки судово-медичних експертів, а також неодноразові звернення до правоохоронних органів і до суду, які не призвели до припинення переслідувань.

Справа про видачу обмежувального припису розглядається судом за участю заявника та заінтересованих осіб.

У разі, якщо участь заявника становить загрозу подальшої дискримінації чи насильства для нього, справа може розглядатися без його участі.

Суд розглядає справу про видачу обмежувального припису не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

У разі задоволення заяви, суд видає обмежувальний припис у вигляді одного чи декількох заходів тимчасового обмеження прав особи, яка вчинила домашнє насильство на строк від одного до шести місяців.

Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.

Про видачу або продовження обмежувального припису суд не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання чи перебування заявника для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також районні, районні у містах Києві і Севастополі державні адміністрації та виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад за місцем проживання чи перебування заявника.

За подання заяви про видачу обмежувального припису судовий збір не сплачується.

Дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на осіб, які спільно проживають чи проживали однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою, їхніх батьків та дітей, а також на осіб, які мають спільну дитину.

Законодавством надаються ознаки домашнього насильства, психологічного насильства та фізичного насильства.

Домашнє насильство – це діяння фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають чи проживали однією сім`єю, але не перебувають чи не перебували у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.

Психологічне насильство – це форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.

Фізичне насильство – це форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.

Якщо вам складно прийняти рішення і потрібна консультація юриста:
Яка у вас реакція?
0Вподобати