Якщо будинок придбаний або збудований за час шлюбу, він є спільною сумісною власністю подружжя (стаття 60 Сімейного кодексу України). Але чи підлягає розподілу приватизована земельна ділянка, на якій розташовано цей будинок?
Згідно із ст. 120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності житлового будинку, будівлі або споруди.
Враховуючи цільове призначення та вид використання земельної ділянки, поділу в обов’язковому порядку підлягає і житловий будинок, розташований на ній. Фактично, мотиви поділу земельної ділянки виникають у зв’язку із поділом житлового будинку.
Поділ земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, можливий лише у тому разі, якщо житловий будинок технічно можливо поділити.
Якщо вам складно прийняти рішення і потрібна он-лайн допомога адвоката, телефонуйте:
Відповідно до Інструкції щодо проведення поділу, виділу та розрахунку часток об’єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 18.06.2007 року № 55, поділ та виділ частки об’єкту нерухомого майна в натурі здійснюється відповідно до законодавства з наданням Висновку щодо технічної можливості поділу об’єкта нерухомого майна, в якому зазначається можливо чи ні поділити той чи інший об’єкт нерухомості.
Тому, якщо цільове призначення земельної ділянки в документах вказано «для обслуговування житлового будинку», то ця земельна ділянка підлягає розподілу.
Але як бути, коли будинок розташовано на приватизованій земельній ділянці для ведення особистого селянського господарства.
Верховний Суд у постанові по справі № 504/3831/19 (провадження № 61-7849св23) від 18 жовтня 2023 року зробив правовий висновок. Справа по суті за позовом дружини до колишнього чоловіка про розподіл приватизованої чоловіком земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, і саме на цій землі було збудовано спільний будинок подружжя.
Земельна ділянка,одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду. Якщо на такій земельній ділянці розташовані будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою, переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди відповідно до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.
Верховний Суд вказав, що чинне земельне та цивільне законодавство імперативно передбачає перехід права на земельну ділянку в разі набуття права власності на об’єкт нерухомості, що відображає принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, який знаходить свій вияв у правилах статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.
Тому, що хоча спірна земельна ділянка і набута у власність чоловікав порядку безоплатної приватизації, однак на ній розташований будинок, який є спільною власністю подружжя та який підлягає поділу, то додружини, як позивачки, переходить також право власності на земельну ділянку у розмірі частки права власності спільного будинку відповідно до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.
Детальніше з текстом постанови Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року можна ознайомитися в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/114389864
